Чорнобиль – сльозою омивається душа

Босоніж дітки бігають малі.
Пройшла гроза і не була озонною,
А де тепер не зона на Землі?
І де межа між зоною й не зоною.
Ліна Костенко.

Чорнобиль,минуло вже багато років з того часу,як назва цього маленького українського містечка ввійшла у свідомість людей всього світу. Але і до сьогодні,аварія,що трапилася в ніч з 25 на 26 квітня1986 року 4-му енергоблоці АЕС,та роботи по її ліквідації продовжують притягати до себе увагу мільйонів людей.
Тож до 27 річниці чорнобильської трагедії в сільській бібліотеці пройшов урок-реквієм,організований спільними зусиллями бібліотекаря,та педагога-організатора Човно-Федорівської ЗОШ Філіпчук Ю.П.
Розпочали урок ведучі,учениці 9 класу Головата Я.,Лагута І.,Петренко М. Під час уроку діти переглянули кадри кінохроніки «Ті,хто відвів від нас пекельний атом»,читали спогади ліквідаторів-односельчан,ознайомилися з книгами розміщеними на книжковій виставці «Обпалені зорею Полин»,прослухали бібліографічний огляд.

Сторінками творів Івана Гребенюка

Під такою назвою пройшов  в Човно-Федорівській сільській бібліотеці бібліографічний огляд присвячений 95-ій річниці від дня народження письменника-земляка.

Народився Іван Федорович Гребенюк  в 1918 році в селі Шкурпели Човно-Федорівської сільської ради (нині Покровська сільрада Зіньківського району Полтавської області). У 1933 році переїхав в Харків, де почав працювати, продовжуючи навчання без відриву від виробництва. Навчався в аероклубі,закінчив курси штурмової авіації,став льотчиком.  У 1938 році в газеті «Соціалістична Харківщина» була надрукована його поема «Два бригадири», і пізніше у пресі, переважно в газетах, стали з'являтися його невеликі вірші. В кінці 1938 року Гребенюк був призваний в Червону Армію. Служив на Далекому Сході рядовим бійцем. Як активного військкора його узяли в редакцію червоноармійської газети, яка видавалася в Владивостоку. З тих пір його життя було пов'язане з роботою у військовій пресі. Всі роки Великої Вітчизняної війни Гребенюк провів на фронтах. Спочатку працював в дивізійних газетах, а з листопада 1942 року — у редакції газети Н-ської Повітряної армії. Будучи військовим кореспондентом, він часто виступав з нарисами і розповідями про героїв-льотчиків.

 Перша велика повість «Стартують винищувачі» не залишилась непоміченою. Твір заслужено відзначили читачі та літературні критики. Наступна книга «На далеких рубежах» знайшла ще тепліший відгук. Декілька разів цей твір перевидавали республіканські та центральні видання. Роман друкувався в  Чехословаччині та Румунії. Перу Івана Гребенюка належать повість «Проліски цвітуть  узимку»,збірка гумористичних оповідань «Солдатські усмішки»,пригодницькі романи «Літак міняє курс», «Повітряний міст», «Жасмин» .       

Манера письма в Гребенюка лаконічна і  в той же час задушевна,емоційна. Автор вміє проникнути в психологію своїх героїв,показати їх переживання з середини,створити повноцінні художні образи. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки і декількома медалями «За бойові заслуги». Член КПРС з 1943 року. Впродовж ряду років працював начальником відділу редакції газети «Слава Батьківщини» Прикарпатського військового округу. Художні твори писав на рідній українській мові, які нерідко друкувалися в українських журналах «Вітчизна» і «Дніпро», а також у військових газетах. Жив в Києві. Помер 27 березня 1982 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.

Наша Масляна - веселуха

Останній тиждень перед Великим постом називається Масляна (ще Колодій, Ма́сниця, Сиропу́ст, Сиропу́сний тиждень, Си́рна неділя ). Це давньослов'янське свято проводів зими, пристосоване християнською церквою до тижня перед Великим постом і пов'язане зі звичаєм веселитися та готувати певні страви.В цей час  дорослі та молодь катались на конях, ходили в гості, влаштовували банкети у складчину. Основою обрядовою стравою Масляної були вареники з сиром, які споживалися з маслом чи сметаною. Пекли також гречані млинці, заправлені смальцем. Ними частували протягом усього тижня.

 За церковною традицією тиждень називається сирним, або м'ясопусним, — через набір страв, які прийнято готувати протягом цього періоду. На цьому тижні немає посту в середу й п'ятницю, кожен день можна вживати молоко, яйця і рибу, але м'яса вже не їдять.

Це останній, напередодні Великого посту, тиждень коли можна було справляти весілля.

Масляна поділяється на три частини: зустрічний "переломний" понеділок, "широкий" четвер та "прощальна", чи "шуткова", неділя. Кожна з них мала свою обрядову специфіку.

У перший день Масляної традиційно готували холодець зі свинячих ніжок. Це так звані «ніжкові заговіни». Молодь після вечері збирає кістки й кидає їх у ворота. Якщо кістка долітала до воріт, то дівчина буде здоровою протягом року, а коли перелітала через ворота – неодмінно вийде заміж. Заміжні жінки зранку в понеділок ідуть до корчми, кладуть на стіл палицю — колодку. Потім усі почергово обмотують цю палицю полотном, сповиваючи її. Це дійство має назву «справляння колодки». Жінки п'ють і вітають одна одну з народженням колодки. Коли господині розходяться з корчми, палиця залишається на столі до наступного дня. Так вони збираються аж до суботи:

понеділок — колодка народилася; вівторок — колодка хрестилася; середа — колодкові похрестини; четвер — колодка померла; п'ятниця — похорон колодки; субота — оплакування колодки.

Дуже важливий етап святкування Масляної — частування тещі, яке відбувається в п'ятницю. Якщо молодята побралися недавно, то теща запрошує «на млинці» зятя, а також інших родичів

На Полтавщині у неділю сусіди й родичі обходили одне одного й просили прощення за образи. Вважалося, що саме в цей день має відбутися страшний суд, а тому годилося помиритися з тими, хто на цьому світі.

В Човно-Федорівці  теж стало доброю традицією відзначати Масляну. Тож і цього року свято вдалося на славу.