Сторінками творів Івана Гребенюка

Під такою назвою пройшов  в Човно-Федорівській сільській бібліотеці бібліографічний огляд присвячений 95-ій річниці від дня народження письменника-земляка.

Народився Іван Федорович Гребенюк  в 1918 році в селі Шкурпели Човно-Федорівської сільської ради (нині Покровська сільрада Зіньківського району Полтавської області). У 1933 році переїхав в Харків, де почав працювати, продовжуючи навчання без відриву від виробництва. Навчався в аероклубі,закінчив курси штурмової авіації,став льотчиком.  У 1938 році в газеті «Соціалістична Харківщина» була надрукована його поема «Два бригадири», і пізніше у пресі, переважно в газетах, стали з'являтися його невеликі вірші. В кінці 1938 року Гребенюк був призваний в Червону Армію. Служив на Далекому Сході рядовим бійцем. Як активного військкора його узяли в редакцію червоноармійської газети, яка видавалася в Владивостоку. З тих пір його життя було пов'язане з роботою у військовій пресі. Всі роки Великої Вітчизняної війни Гребенюк провів на фронтах. Спочатку працював в дивізійних газетах, а з листопада 1942 року — у редакції газети Н-ської Повітряної армії. Будучи військовим кореспондентом, він часто виступав з нарисами і розповідями про героїв-льотчиків.

 Перша велика повість «Стартують винищувачі» не залишилась непоміченою. Твір заслужено відзначили читачі та літературні критики. Наступна книга «На далеких рубежах» знайшла ще тепліший відгук. Декілька разів цей твір перевидавали республіканські та центральні видання. Роман друкувався в  Чехословаччині та Румунії. Перу Івана Гребенюка належать повість «Проліски цвітуть  узимку»,збірка гумористичних оповідань «Солдатські усмішки»,пригодницькі романи «Літак міняє курс», «Повітряний міст», «Жасмин» .       

Манера письма в Гребенюка лаконічна і  в той же час задушевна,емоційна. Автор вміє проникнути в психологію своїх героїв,показати їх переживання з середини,створити повноцінні художні образи. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки і декількома медалями «За бойові заслуги». Член КПРС з 1943 року. Впродовж ряду років працював начальником відділу редакції газети «Слава Батьківщини» Прикарпатського військового округу. Художні твори писав на рідній українській мові, які нерідко друкувалися в українських журналах «Вітчизна» і «Дніпро», а також у військових газетах. Жив в Києві. Помер 27 березня 1982 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі.